У Малофонтанському опорному закладі освіти був створений куточок пам‘яті «Герої не вмирають».

У Малофонтанському опорному закладі освіти був створений куточок пам‘яті «Герої не вмирають». Присвячений пам‘яті тих, хто першими прийняв удар на себе того страшного ранку 24 лютого.

Пам‘ятаємо, ніколи не забудемо та ніколи не пробачимо! 

Тече сльоза у неньки на щоках,

Сльоза нещасна, небажана.

Сорочка сина у її руках,

В душі її велика рана.

Ще рік назад ходив в сорочці син,

Радів, співав і веселився.

Тепер не вдіне її більше він,

У Божім Вічнім царстві оселився

Ота сорочка, вишита нитками,

Мов оберіг, допомагала сину.

Та смерть його холодними руками

Так жадібно забрала в домовину

Сидить старенька мати у вікна.

В очах минуле безтурботне й тихе,

Якого вже не знатиме вона,

Його забрало невблаганне лихо

Те лихо, що вже довгий час руйнує,

Що нищить український наш народ,

Що рік уже безжалісно панує

Й не визнає простих людських чеснот

Та не зважаючи на це ми будем вірить,

Боротися допоки стане сили.

В серцях людських ніколи не загинуть

Солдати, що свої розкрили крила

Розкрили й захистили ними нас:

Жінок, дітей, батьків стареньких

Душею й тілом прикривали вже не раз.

Молилися щодня за рідну неньку

Молилися вони тоді, тепер

Молитиметься кожен українець щирий,

За тих, хто захищаючи помер,

Полинув у блажений вічний вирій.